Іван ЛУЧУК
ГРАЙЛИВА АБЕТКА

У цій «Грайливій абетці» все і всі граються.
Спочатку гралися слова в уяві письменника Івана Лучука, і догралися до того, що зустрілися й подружилися в кумедних віршиках.

А

Апельсини-помаранчі,
ананаси і кокоси,
кавуни і абрикоси
полюбляю їсти я,
як і вся моя сім’я.

Б

Бублик впав на бубон
і зробив бу-бу, –
я до тебе не піду,
бо ти граєш на дуду,
а не робишбу.

В

Віник взявся танцювати
по кімнаті гопака –
як побачив павука,
моментально із кімнати
дав щодуху драпака.

Г

Гребінець волосся чеше,
чеше і співає,
за волоссям
наших краль
справно доглядає.

Ґ

Ґава на ґанку
дзьобала просо,
надибала ґудзик,
ковтнула у пузо –
так просто.

Д

Дуб піднявся понад лісом;
дуже довго в лісі ріс –
як набридло, то піднявся
понад лісом
без коліс.

Е

Еник-беник,
Зеник-вареник
утік від нені,
наївся пельменів –
еге!

Є

Єнот до війська записався,
погрожує ворожій гідрі,
крутить вуса,
автоматом
потрясає у повітрі.

Ж

Живіт живе
своїм життям, –
буває, здується, як жаба,
як баба,
як баба снігова.

З

Зуби клацають зубато –
клацне мама,
клацне тато, –
скреготом скрегочуть –
дуже гризти хочуть.

И

Ик-гик,
тик-мик,
тиць-миць,
щипці-дрипці
не для киці.

І

Ігри скачуть по канапі,
ігри скачуть по кімнаті,
по комп’ютері та шафі,
взагалі –
по цілій хаті.

Ї

Їжа завше дуже хоче,
щоб її чистенько з’їли;
тільки треба,
щоб дітиська
теж її хотіли.

Й

Йоги знають
різні вправи,
дуже просто
над порогом
пролітають для забави.

К

Котяра – не примара,
котяра – киця-миця,
велика чарівниця,
а для примари
є в неї чари.

Л

Ласун ласунку любить,
ласунка – смаколики,
які вона голубить,
до себе пригортає
і лакомо ковтає.

М

Мавпа рухає губами,
корчить пики,
робить міни,
видає кумедні крики,
полюбляє вітаміни.

Н

Ніс на клоуна наліз,
клоуну на власний ніс,
і не зліз,
поки нас не насмішив
всіх-усіх до сліз.

О

Окуляри,
шари-бари,
бачать навіть поза хмари;
упродовж ночей
не зімкнуть очей.

П

Поросята на асфальті
топчуть шкірки
з апельсинів,
а за ними з-за фіранок
наглядають свині.

Р

Робот має батарейки, –
зі стіни зійшов,
з наклейки,
до дітей прямує
і сигналізує.

С

Сила є у бегемота,
сила є у кашалота, –
силу має кожен жук,
кожен півень і павук,
і засмарканий малюк.

Т

Тумба-юмба,
я не тумба,
а жирафа,
навіть – шафа,
бо росту, аж гей!

У

Усміх квітне на устах, –
спурхує, неначе птах,
скаче по усіх речах
і сіда завиграшки
на книжки та іграшки.

Ф

Фокусник на сцені
витяга за вуха
зайця величезного
зі свого
капелюха.

Х

Хвіст заплутався в кущах –
просто жах!
Річ доволі непроста –
витягати з тих кущів
кінського хвоста.

Ц

Цуцик-карацуцик,
пузик-телепузик,
ціпу-ціпу-ціпу,
виростили ріпу
вищу за гараж.

Ч

Черевики – на ногах,
рукавиці – на руках,
шапка – на макітрі,
не холодно
на вітрі.

Ш

Шило на швайку
можна міняти,
ґвинтик на гайку,
ворону на чайку,
слона... на слона.

Щ

Щур живе у трубі,
а гуляє по дворі,
як нікого там нема,
щоб нікого не злякати
дарма.

Ю

Юшка шани вимагає,
юшку сьорбати негоже,
юшку треба чинно їсти, –
це, напевно, кожен зможе,
щоб пошвидше – в телевізор...

Я

Яйця курочка знесла –
десь на три яєшні;
тато раків наловив,
а у раків –
клешні.

Ь

Цить, бо горить,
горить і мовчить
мак у кукурудзі,
позбігались друзі,
і втікає цитЬ.