Сергій ПАНТЮК
Абетка маленького грибника

А а
Абетка лісу

Абетка лісу — ось вона,
Від літер аж рябить.
Береза, вільха, дуб, сосна,
Та спершу — це гриби.
Дзвенить весела дітлашня —
Аж стих пташиний спів:
Отак вивчаємо щодня
Абетку грибників!

 

Б б
Білий гриб, боровик

На галяві між дубів
Білий Гриб велично сів.
На півлісу забілів
Отаман усіх грибів.

Так і каже: я значний!
Так і каже: я смачний!
І ляга тепло, як пух,
На брунатний капелюх.

І радіє наш грибник,
Адже знає,
Що самотнім Боровик
Не зростає…

 

В в
Вовнянка і Валуй

Весела Вовнянка і млявий Валуй
Зустрілися раз під сосною.
І каже Валуй: «Нумо приятелюй,
Маленька Вовнянко, зі мною!»

Вовнянка сміється: «Я згодна, Валую.
Лиш тільки парфуми тобі подарую!»

 

Г г
Гливи

— Любі гливи, милі гливи,
Ви сховались? Дe ж це ви?
— Ми дрімаємо, щасливі,
Угорі на дереві.
Мов прилипли між гілок,
Тож пригод не станеться.
Бо не кожен грибничок
Аж сюди дотягнеться…

 

Ґ ґ
Літера без гриба

На галявині сіли
Та й вигадують друзі:
— А чи є десь у світі
Гриб, що схожий на … ґудзик?
— А такий, як мій ножик?
— А такий, як мій кошик?
— А щоб весь був зелений?
— А щоб більший од мене?
Ґелґотали, як гуси,
Шелестіли, мов книги,
Сумували без друзів
Ґудзуваті ґирлиґи…

 

Д д
Дощовик (Порхавка)

Дощ гуде, вода вирує,
Аж вгинаються гілки.
Попри стежку марширують
Молоді дощовики.

Дощовик у дощ радіє,
І міцніє, і твердіє,
А як спека знов настане —
Просто Порхавкою стане!

 

Е е
Енокітаке (Лубинка Зимова)

Якби я був японцем
З далекої Осаки,
Вставав би вдвох із сонцем
Й шукав Енокітаке.

Але я українець,
Під Києвом живу
Й збираю в грудні-січні
Лубинку Зимову.

А щоб раділа мати
І щоб пишався татко,
Я вчуся вимовляти
Оте «енокітаке»!

 

Є є
Що є, коли грибів немає?

Євгенка промовляє
У колі хлопчаків:
— Буває, що немає
У лісі ще грибів.
Хай це із пантелику
Вас, друзі, не зіб’є.
Є ж лікарські рослинки
І ягідки вже є.
Хтось квітів назбирає,
Сережок із беріз…
Гостинно всіх приймає
Господар Зелен Ліс!

 

Ж ж
Жовчний гриб

Я Жовчний, гіркий, але все ж таки Гриб!
А ви мене, дітки, почути змогли б?
Живу я під дубом. Поважно стою,
Та всі зневажають поставу мою.
Ні заєць, ні жаба, ні білка й ні дрізд,
Ні, навіть, черв’як нас, красивих, не їсть.
Щоправда, бувають такі грибники,
Що нашим братам роздають копняки,
Тож пре гіркота з мене, сіється жовч,
Бо хочеться раз хоч потрапити в борщ!

 

З з
Зморшок їстівний (Сморж)

Я — перший гриб весни,
Я — Зморшок їстівний,
Пропах торішнім листям,
Повітрям теплим, чистим…

У кущиках ховаюсь,
В травичці й колючках,
Ледь чутно озиваюсь
Звідтіль до грибничка:

— Чом зморщився, як Сморж?
Знайдеш мене? Отож!

И и
Просто літера

Хоч крути, а хоч верти,
З цілим лісом будь на «ти»
Чи з повагою — на «Ви»,
Не знайдеш гриба на «и»…

 

І і
Іудине Вухо

Інна примчала до діда Івана,
Висне на руку, весела, рум’яна:
— Це ж неймовірно! — тріщить щебетуха, —
Просто на дереві виросли… вуха!

— Зветься, Іудине Вухо цей гриб.
Бачиш, до стовбура міцно прилип.
Рідкісний, дивний і трохи смішний,
Та лікувальний і досить смачний!

— А глянь-но, дідусю, скільки тих вух,
Аж забиває від захвату дух!
Швидко потрібно усі позбирати
І вас із бабусею полікувати!

 

Ї ї
Їжачок (Їжовик)

Їжачок-їжовичок
Без колючих голочок.
Що за дивний їжачок?
Звичайнісінький грибок!
Ще й дивується, дивак:
— Хто ж назвав мене отак?
Їжака приплів не в лад?
Я ж лисички рідний брат!

 

Й й
Гриба нема, лише пригода

Ішли дібровою утрьох
Сергійко, Йосип, Майя
І говорили: «Кожен йог
Любити йогурт має…»
— Таких кумедій є мільйон!
— Мільйон? А не замало?
— Хтось знає, що таке салон?
Там продається сало!
Слова ці — дивні двійники,
Знайти їх можна всюди.
— На грип хворіють грибники!
— На вербах сплять верблюди!
Отак балакаючи, йшли,
Минули вже й діброву,
І хоч грибів не нагребли,
Та підівчили мову…

 

К к
Козар (Підберезник)

Розбрелися грибники
Поміж деревцят:
Козарі, мов козаки,
У траві стоять.
«Козарі-козарики,
У рівненький стрій!» —
Чотарі-чотарики
Кличуть їх у бій —
Проти жовтяків
Й інших гірчаків.

Я найменшого козарика
відшукав.
Одягнув йому кептарика
і сказав:
«Виростай-но великий
та й взувай черевики!»
А він:
«Черевики? Га-га!
У мене ж — одна нога!
Та й діда мого старезного
Звуть усі Підберезником.
Ага!»

 

Л л
Лисички

Лисички-лісовички,
тугенькі, невеличкі,
відверті, не завбачливі,
яскраво-помаранчеві,
мов квіти, запашні,
зустрілися мені.

Красуні неземні,
з-під листя підморгнули,
й — не вірите? — самі
у кошик застрибнули!

 

М м
Мухомори

Ми — отруйні Мухомори,
На хворобу і на горе.
Тут — червоні, там — пантерні,
Зверху цяточки химерні.

Ти нас, друже не збирай
І ногами не збивай!
Плюсик маємо один —
Ми лікуємо тварин!

 

Н н
На світанку

На галявині порожньо —
Ні дітей, ні грибів,
Лиш туман, наче борошно,
Між дерев засвітлів.
Вітерець-янголятко
Ледь на гіллі тремтить,
А мале пташенятко
Про світанок дзвенить…

 

О о
Опеньки

Ось пеньок, а на пеньку
ходить гарно у танку
біля батька-опенька
опеньчиха-ненька.
А за ними в ряд
двадцять опенят:
опеньок маленький,
опеньок товстенький,
опеньок рябенький
і трохи жовтенький.
А інші — у мами й тата —
просто опеньки-близнята.
Кажу їм:
«Годі танцювати!
Краще ходім
у наш дім
зимувати!»

 

П п
Поганка Бліда

Я — Поганка, ще й бліда,
Й цим пишаюсь іменем.
Та очікує біда
Кожного, хто з’їсть мене!

У мені страшна отрута.
Будь уважним — не бери,
Й з Печерицею не сплутай —
З нею ми — як дві сестри!

Роздивись, запам’ятай
І далеко оминай!

 

Р р
Рижики

Серед хвої в сосняку
Звівся Рижик на горбку
І промовив: «Люди!
Взагалі, я — Рудик!

Бо рудий, мов сонце літнє,
Теплий, лагідний, привітний
І з маленьким грибничком
Поділюся молочком…»

 

С с
Сироїжки

— А хто сироїжки?
— Ось ми сироїжки!
Короткі й м’язисті ми маємо ніжки.
Шапчини — зелені, червоні, брунатні.
Не завше у листі сховатися здатні.
Чому так зовуть нас? — дивуємось нишком,
Ми ж сир не їмо, то пожива для мишки.
Й самі, як сирі, не смачні анітрішки…
Але сироїжки? Та вже, сироїжки!

 

Т т
Трюфель (Земляне Серце)

Твердий і майже круглий,
Я гриб на ймення Трюфель
Чи Серце Земляне.
Шукайте всі мене!

Глибоко під землею
Ростуть мої брати,
І тільки зі свинею
Їх можна там знайти!

 

У у
Усмішка грибницька

Устим на узліссі
Під дубом усівся
На свіжу траву
І гукає «Ау!»
Чекає від ранку
Сашка і Улянку,
Пішли і пропали.
Невже заблукали?
Та ні, повертаються
Ще й усміхаються:
— Ходімо у хащі,
Гриби там найкращі!

 

Ф ф
Фіолетова Рядовка

— Я феєрична, гожа, файна, —
Така про мене тут промовка.
Я фантастична, надзвичайна,
Я — Фіолетова Рядовка.

Рядовок різних є багато,
На них уваги не звертайте,
Бо тільки я — маленьке свято,
Тому до мене завітайте!

— Оце ж чудні плетe слова!
Зареготали раптом діти, —
Та ти не тільки Фіолетова,
Ти ще й — Рядовка Хвальковита!

 

Х х
Хрящі (Грузді)

Хрящики, хрящики —
Хоч складай у ящики!
Он великі, ось малі —
Щойно вилізли з землі.
Братик каже: «Хрустики!»
А бабуся: «Груздики…»

Всі ви добре кажете, —
Так собі я думаю.
Ввечері насмажите,
Я найбільше схрумаю!

 

Ц ц
Цвіль (Пеніцилін)

Це теж потрібно знати
Й про це погомоніти.
Цікавинок багато
В грибному дивосвіті.

От ви, малята любі,
Повірити змогли б,
Що Цвіль, яка на хлібі, —
Також звичайний гриб?

Чи краще незвичайний,
Бо чудодійний він:
Лікує й захищає
Усіх Пеніцилін.

 

Ч ч
Червоноголовці (Підосичники)

Куди не гляну я, знов ці
Чарівні Червоноголовці.
Горять у траві, наче жар,
Я трішечки полежав,
Розмовляючи з ними —
Такими незвичними.
Надули губи:
«Ми — Підосичники!
Бо ростемо лише
між тоненьких осик!»
А я вас Червоноголовцями
звати звик…

 

Ш ш
Шишкогриб Лускатий

Я — мов сажею облип,
Сірий, волохатий.
Дуже рідкісний я гриб —
Шишкогриб Лускатий.
Я з сім’ї боровиків,
Під лускою білий.
Та лякаю грибників,
Щоб мене не їли.
Як хапатимуть усі,
Може статись лихо —
Помандрую із лісів
У… Червону книгу…

 

Щ щ
Щастя грибника

Щедрий ліс сьогодні —
Кошики тріщать.
Втомлені й голодні
Хлопченята мчать.
«Щиро вас вітаю!» -
Вітер їм гука.
Отаким буває
Щастя грибника!

 

Ь ь
М’який знак
(не гриб, а літера)

Відганяю лінЬ
І у ліс біжу.
Поруч тільки тінЬ
Та джмелів «жу-жу!»
Я анітеленЬ,
Аж на мить закляк:
Розпочався денЬ
М’яко, наче знак…

 

Ю ю
Юшка грибна

Юшка грибна
Завше смачна.
Юшка з грибів —
Хто ще не з’їв?
Юля, Юхим,
Юрко і Вадим —
Їли, хвалили,
Додачі просили!

Я я
Яєчник (Моховик)

Яєчник серед моху —
Цей князь моховиків —
Дрімав собі потроху
І ніжкою товстів.

Жовтячився здалека,
Немов гарбузик.
Потріскав геть від спеки
Його картузик.

Як бачив грибника чи двох,
Вклонявся ґречно.
Довкола нього сяяв мох
Жовтояєчно…

Їстівні шапкові гриби: польський гриб (1), сироїжка світло-жовта (2), підосичник (3), білий гриб (4), опеньки (5), дощовик (6), печериця (7), лисичка справжня (8), сироїжка ароматна (9)

Отруйні шапкові гриби: дощовик несправжній (1), сироїжка блювотна (2), опеньок сірчано-жовтий (3), бліда поганка (4), рядовка тигриста (5), мухомор червоний (6), печериця рудіюча (7), чортів гриб (8)

Ілюстрації з сайту school.xvatit.com/

Більше про гриби - тут