Марія ПОНОМАРЕНКО
І В ГОРОДІ, І В САДУ – ВСІ Я ЛІТЕРИ ЗНАЙДУ!
Абрикоси пахнуть сонцем,
Розжовтілись за віконцем.
Буряк наливсь червоним соком,
У нього дуже круглі боки.
Вишня вбрала свої крони
В гарні кульчики червоні.
В груш такі тугенькі боки,
Так налиті ніжним соком,
Що вкусити їх охота,
Так і просяться до рота!
Диня з кожним днем жовтіє
І, жовтіючи, товстіє.
«Е» сумує і зітхає —
На «е» — овочів
Немає.
Та зате радіє «Є» —
Все в городі в мене
Є.
Жоржина жовто розцвіла,
Бо фарби в сонечка взяла.
Зерно дрімає в колоску,
Немов, дитина в сповитку.
Скибка повна
Кавуна —
Соковита і смачна.
Бузково так цвіте ірис,
Що біля тину в землю вріс.
На голки, мов на гачок,
Грушок наловить їжачок.
Хочеш — цілий
День смакуй,
Насолоджуйся і жуй!
Кріп розправив парасолю
та й промовив до квасолі:
«Не боюсь тепер дощу
Парасолюсь досхочу!»
Льон позичив колір в неба —
Капелюшки доням треба!
Мак розправив капелюха
І бджолину пісню слуха.
Нагідка має
Жовту вроду.
Це — миле сонечко
Городу.
Два зелені огірочки
Походжали по садочку.
Бо в городі лежебоки
Понамулювали боки.
Полуничка тихо зріє
І від сонця червоніє.
Редька зовсім не моторна
І, до всього, чорна-чорна,
Та зате узимку
Буде за малинку!
Сонях сонечко уздрів,
Сонях сонечком розцвів!
Трави заплітають коси —
Скоро ляжуть у покоси!
Ох, який смачний узвар,
Бо від фруктів той навар!
Фіалка пахне фіалково
І ніжність розлилась довкола!
Хризантеми — то вже осінь,
Жовте листя, неба просинь.
Цибулини у рядочках
В золотих сидять сорочках!
Чорнобривців карий цвіт
Зачаровує весь світ!
На шовковиці синиці
мали всі чим поживиться.
Тільки дуже вже хотіли —
дзьобики щоб не синіли.
Щавель геть настрою не має,
Бо дуже кислий смак він має...
Корінь білий
У петрушки
І смакує корінь
В юшці.
В юшку кинули петрушку —
Запахтіла зразу юшка.
Яблуко на землю: гуп!
Мов дитина: тупу-туп!