Марія ПОНОМАРЕНКО
І В ГОРОДІ, І В САДУ – ВСІ Я ЛІТЕРИ ЗНАЙДУ!

Абрикоси пахнуть сонцем,
Розжовтілись за віконцем.

Буряк наливсь червоним соком,
У нього дуже круглі боки.

Вишня вбрала свої крони
В гарні кульчики червоні.

В груш такі тугенькі боки,
Так налиті ніжним соком,
Що вкусити їх охота,
Так і просяться до рота!

Диня з кожним днем жовтіє
І, жовтіючи, товстіє.

«Е» сумує і зітхає —
На «е» — овочів
Немає.

Та зате радіє «Є» —
Все в городі в мене
Є.

Жоржина жовто розцвіла,
Бо фарби в сонечка взяла.

Зерно дрімає в колоску,
Немов, дитина в сповитку.

Скибка повна
Кавуна —
Соковита і смачна.

Бузково так цвіте ірис,
Що біля тину в землю вріс.

На голки, мов на гачок,
Грушок наловить їжачок.
Хочеш — цілий
День смакуй,
Насолоджуйся і жуй!

Кріп розправив парасолю
та й промовив до квасолі:
«Не боюсь тепер дощу
Парасолюсь досхочу!»

Льон позичив колір в неба —
Капелюшки доням треба!

Мак розправив капелюха
І бджолину пісню слуха.

Нагідка має
Жовту вроду.
Це — миле сонечко
Городу.

Два зелені огірочки
Походжали по садочку.
Бо в городі лежебоки
Понамулювали боки.
Полуничка тихо зріє
І від сонця червоніє.

Редька зовсім не моторна
І, до всього, чорна-чорна,
Та зате узимку
Буде за малинку!

Сонях сонечко уздрів,
Сонях сонечком розцвів!

Трави заплітають коси —
Скоро ляжуть у покоси!

Ох, який смачний узвар,
Бо від фруктів той навар!

Фіалка пахне фіалково
І ніжність розлилась довкола!

Хризантеми — то вже осінь,
Жовте листя, неба просинь.
Цибулини у рядочках
В золотих сидять сорочках!

Чорнобривців карий цвіт
Зачаровує весь світ!

На шовковиці синиці
мали всі чим поживиться.
Тільки дуже вже хотіли —
дзьобики щоб не синіли.

Щавель геть настрою не має,
Бо дуже кислий смак він має...

Корінь білий
У петрушки
І смакує корінь
В юшці.

В юшку кинули петрушку —
Запахтіла зразу юшка.

Яблуко на землю: гуп!
Мов дитина: тупу-туп!