Оксана СЕНАТОВИЧ
УКРАЇНСЬКА АЗБУКА

АЗБУКА

Азбука, азбука,
літери, мов яблука.
На, лови по яблуку
українську азбуку!

БУКОВИНА

Буковина — край краси:
ниви, букові ліси.
До Молдавії так близько,
що під осінь, хоч і слизько,
в ліс по букові горішки
молдавани ходять пішки.

ВОЛИНЬ

Волинь — княгиня; дотепер
вона володарка озер.
В озерах води сині-сині,
і сині очі у княгині,
і синь тече з її зіниць
на чорні атоми чорниць.

ГАЛИЧ

Галич — місто древнє, княже.
І про Галич нам розкаже
ще й новий покаже фільм
кіностудія «Гали ільм».

ҐАВА

— Ґави, де ви пропадали?
— Ми в такі місця попали,
де з-за ґрат не можна ґав
відрізнити від гав-гав.

ДОНБАС

Донбас — шахтар. Він у вибій
іде щоденно, наче в бій,
щоб тепло нам усім було.
Він богатир, що й говорити!
Чи ж мови рідної тепло
йому несила оцінити?..

Е

Е — екватор, — це не в нас!
Еверест — не в нас, не в нас!
Ельдорадо — й поготів.
В нас — ерозія ґрунтів.

ЄВРОПА

Європа! — Є! — Наш материк
колись морозив льодовик, —
та лід розтав; ні крихти льоду
нема в душі мого народу.

ЖАБ’Є

Жаб’є, Жаб’є — де це Жаб’є?
Верховинських жаб верба б’є!
З Жаб’я стала Верховина,
а з верби суха лозина.

ЗАПОРІЖЖЯ

Запоріжжя — дим стовпом —
тьма заводів над Дніпром.
Запорожці, в бій за волю!
Сивим кличем козаків
відбиваємо тополю —
бранку чорних димарів.

И

— Ити-ити — що робити?
Воду решетом носити,
а чи власні вуха стати
без люстерка розглядати?
Все одно не віднайти
слова жодного на «и».

ІНГУЛЕЦЬ

Інгулець в Дніпро впадає.
В Інгульця Дніпро питає:
— А де брат твій, пугу-пугу?
— Брат Інгул побіг до Бугу.

Ї

Їдуть небом чумаки,
а землею чумаченки.
В полі свіжі борозенки,
в небі місяць і зірки.
Шлях Чумацький — з Криму в Крим —
провисає над земним.

Й

Йоду, йоду! — стогін болю
на колишнім полі бою,
де хтось грядку нині поле,
а війна своє товче:
ще комусь та ногу вколе,
душу болем опече.

КИЇВ

Київ княжий, стольний Київ!
Він ламав мечі батиїв
і Європі був щитом!
Нині Київ над Дніпром —
місто гордості та слави
української держави.

ЛЬВІВ

Львів — частинка України,
перла в кетязі калини.
«Львове мій — моя любове!" —
не знаходжу кращих слів!
Львів! — у захваті від Львова
львівський лев закам’янів.

МИКОЛАЇВ

Миколаїв — кораблі
і великі, і малі,
і нові, і вже бувалі,
і могутні, і не дуже:
кораблища — на причалі,
і — кораблики в калюжах.

НАДДНІСТРЯНЩИНА

Наддністрянщина — жита,
нитка стежки серед жита,
наче закладка — відкрита
поля книга золота.

ОДЕСЬКИЙ ПОРТ

Одеський порт! Вітає він
на суднах стяги всіх країн.
Колись і я у світ полину,
під рідним стягом попливу,
довкола землю обпливу
і повернуся в Україну.

ПОЛІССЯ

Полісся — жовкне барбарис:
останній лось, останній лис,
порожній шлях, порожній віз,
і тільки очі, повні сліз.

РІД

Рано, рано марша грати!
Прадід каже: — Вгору ніс!
Корінь-рід не обрубати,
він глибоко в землю вріс.

СЛОБОЖАНЩИНА

Слобожанщина — слобідки,
літ минулих сиві свідки:
ще як Харків був малим,
то курити він стидився,
а тепер пускати дим
навіть вухами навчився.

ТИСА

Тис рубають. Плаче Тиса:
— Он гора без тисів лиса,
я ж без тисів, хоч і мокра,
та не річка вже, а шворка.

УКРАЇНА

Україно, земле рідна,
земле західна і східна,
і південна, і північна, —
в нас любов до тебе вічна!
Всіх єднає рідна мова —
золотисто-барвінкова.

ФІОЛЕТОВИЙ ФЛОМАСТЕР

Фіолетові ялинки,
фіолетові будинки,
фіолетовий бескид —
цей карпатський краєвид
малював з натури майстер —
фіолетовий фломастер.

ХЕРСОН

Херсон хвалився восени:
— Оце херсонські кавуни!
І кавуни, і кавуни
Херсон хвалили восени:
— Такі ми пишні і червоні
зросли в кавунському Херсоні!

ЦОБ-ЦАБЕ

Цоб-цабе! — воли в роботі,
щось возили, щось орали,
а машини — у цейтноті —
цілий день повз них шмигляли.

ЧЕРНІГІВ

Чернігів. Ніч. Старий Чернігів
без руху спить, так міцно спить,
що бачить сон про печенігів,
та навіть в сні не закричить.

ШЕПЕТІВКА

Шепіт: — Де ми? — В Шепетівці.
Шепіт: — Хто ми? — Українці.
Шепіт: — Защо і куди? —
в ніч гриміли поїзди...

ЩЕБІТ

Щебіт вибухнув — жива!
Ще жива калина в лузі!
Місяць блідне, як сова.
Князь стоїть на виднокрузі.

ЮНИЙ КНЯЗЬ

Юний князь стоїть і сяє,
і проміння розсипає.
— Ваша світлосте, озвіться,
ваша ясносте, назвіться.

ЯСНЕ СОНЦЕ

Ясне сонце! Починався
день, як жайвір, із пісень.
Князь всміхнувся, привітався:
— Україно, добрий день!