Якщо у Південній та Центральній Америці господиня, котра мешкає у селі поблизу західних схилів Анд, затіяла прання, вона поспішає до мильного дерева, кора і деревина якого містять сапонін - речовину, що утворює звичайнісіньку мильну піну.

Захотілося дітям солоденького - біжать трусити цукеркове дерево. "Ховенія солодка", як називають її науковці, схожа на липу: над нею так само навесні рояться бджоли. Та дівчатка і хлопчики полюють за плодами, які за смаком схожі на родзинки. Кожне дерево щороку дарує людям майже 35 кілограмів таких цукерок.

А дояться тут не тільки корови, а й молочні дерева - галактодендрони. Кожне дерево може дати "за одне доїння" до 4 літрів соку, який потім розбавляють водою і кип'ятять.

Темір-агач, або залізне дерево, росте на півдні Азербайджану. Природа ніби пофарбувала його стовбур та гілля у іржаво-коричневий колір. Деревина така важка, що одразу тоне у воді - наче залізо. Азербайджанці полюбляють саджати темір-агач замість огорожі, чи споруджувати альтанку. Дерева з кожним роком міцнішають, їхнє гілля все більше зрощується, утворюючи непрохідні зарості. Подібне дерево росте і на Далекому Сході Росії, де його називають березою Шмідта. Її стовбур міцніший за чавун: куля від нього відлітає, не залишаючи слідів.

Австралійські евкаліпти називають зеленими хмарочосами: вони сягають у висоту до 150 метрів, а діаметр стовбура буває до 3 метрів. Їх спеціально насаджують у болотистих місцевостях, бо фітонцидів евкаліпту не терплять комарі. Гаї дерев-гігантів із гладенькими стовбурами нагадують колони чудесного храму.

***