Добро i зло

В українськiй народнiй творчостi яскраво вiдбитi добро i зло, прекрасне i потворне, корисне i шкiдливе.

У народi поняття Добра i Зла пов'язувалися з такими важливими категорiями, як людина, рiд, дiло, розум, доля, душа, серце та iн. У стародавнiх iменах Доброслав, Добромисл не випадковою є перша частина добро. Називаючи так дiтей, батьки вiрили, що у них буде добра, свiтла доля. У стародавнiх колядках, побажаннях, примовках люди зичили один одному саме Добра.

Коли зустрiчались, казали:
"Доброго здоров'я!"
"Добрий вечiр!"
"Дай, Боже, час добрий!"

Коли були у гостях, то прощаючись теж зичили тiльки добра:
"На добро!"
"У добрий час!"

Iснував звичай платити добром за добро, i хто його порушував, пiддавався загальному осудовi. У народних казках тi герої, що чинять саме добрi справи, завжди одержують винагороду, досягають бажаного. Так високо оцiнювали люди Добро!

У народi iснували десятки прислiв'їв, пов'язаних з поняттям Добра:
"Темного лугу калина, доброго роду дитина"
"Лихий доброму попсує"
"Лихо не без добра"

Одним iз найстрашнiших прокльонiв був вислiв "Бодай тобi добра не було!". Лагiдну людину називали не iнакше як "добродiй", це слово стало в українцiв формою шанобливого звертання. А увечерi, прощаючись, ми кажемо: "На добранiч!".

Усна народна творчiсть розглядає Добро i Зло як антиподи, вiддаючи беззастережну перевагу першому.

Наприклад:
"Добре роби, добре й буде"
"Хто людям добра бажає, той i сам має"
"Добре дiло роби смiло"
"До доброї криницi стежка утоптана"
"Добрий чоловiк - надiйнiше кам'яного мосту"
"Вiд добра не шукають"
"Все добре переймай, а зла уникай"
"З добрим поживеш - добре й переймеш, з лихим зiйдешся - й свого позбудешся"

Водночас Добро i Зло нинi - це моральнi категорiї, в яких даються позитивна i негативна оцiнка людям, явищам, подiям тощо. Добро розглядають як морально-позитивне у мотивах дiяльностi людини, суспiльствi, а зло - негоже, негативне. Протягом багатовiкового розвитку iсторiї Добро i Зло пояснювали як вiд природнi, незалежнi вiд людини сили, як вираження емоцiй людини, як iсторичнi поняття, що мають конкретний змiст i вiдображають реальнi умови життя у суспiльствi.

Джерело