КАЗОЧКИ
Михайла КОЦЮБИНСЬКОГО

ПРО ДВОХ ЦАПКІВ

Звукова версія у виконанні Віталія Матвієнка (0,9 Mb)

З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний й собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.
Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва в воду попадали і потопились.
 

ДВІ КІЗОЧКИ

А дві кізочки-то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці. З одного боку і стежечки глибокий рів, а з другого - висока та крута гора. Розминутися ніяк не можна.

Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною до гори.
Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і пішла собі.
 

ДЕСЯТЬ РОБІТНИКІВ

Звукова версія у виконанні Віталія Матвієнка (0,5 Mb)

Зайшов я колись до одної жінки в хату - Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений.
- Як ви встигаєте все поробити? - питаю я в Одарки. А вона каже:
- Як же мені не-встигнути! У мене служить аж десять добрих робітників. Вони мене слухають;
що не скажу - зроблять, один одному помагають!..
- Які ж то у вас робітники?
- А ось вони! - засміялась Одарка і поклала на стіл своїх десять пальців.
 

ІВАСИК ТА ТАРАСИК

Звукова версія у виконанні Віталія Матвієнка (0,75 Mb)

Івасик ловив рибку. Все, що зловив, склав у кошичок, закинув кошичок на плечі та й йде додому. Побачив його Тарасик та й тихенько, тихенько за ним. Думає, як би витягти рибку.
Тільки Тарасик підкрався до кошичка, а Івасик почув, що хтось ззаду до кошичка добирається, та й озирнувся...
Тарасик одскочив, руки заклав назад, голову задер - іде, наче то не він до кошичка добирався.
Пішов Івасик далі. Йде собі спокійно, а Тарасик знов підкрався, заклав в кошик руку - та як заверещить!

Великий рак вчепився йому в палець!

Бо в кошичку не тільки риба була, а й раки. А Тарасик аж скаче, так його болить.
Івасик обернувся, побачив та й сміється з Тарасика; ага! попався!
Насилу Івасик одчепив од пальця рака. Одчепив, поклав у кошичок та й пішов собі додому. А у Тарасика палець розпух, кров з його капає... Плаче бідний.
 

ЧОГО Ж ВОНИ ЗРАДІЛИ?

Звукова версія у виконанні Віталія Матвієнка (0,9 Mb)

Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту, скинув брилик. Скрізь тихо, нікого нема. Закинув Данилко у воду вудку, чекає, чи зловиться рибка?
Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться: чи зловить Данилко рибку?
Йшли через міст два хлопчики, теж стали, дивляться, що то зловить Данилко?
Скакала на березі жаба - і вона сіла й дивиться: що воно буде?
Проходять по мосту ще діти. Бачуть, що Мушка і два хлопчики на щось дивляться, - та й собі поставали:
- Подивимось і ми! - кажуть.
Данилко тихенько сидить, а дітей все більше та більше збирається. Ось уже мало не на голову йому лізуть.
Та ось клюнула рибка! Витяг її Данилко. Б'ється бідна рибка на гачку, а діти радіють, кричать, скачуть, собаки гавкають. Жаба налякалась галасу і шубовсть у воду!..
І чого ж зраділи? Нерозумний хлопчик замордував бідну рибку. Чого ж тут радіти?