НАВІЩО, ПРО ЩО і ЯК ПИСАТИ ЛИСТИ

Навіщо, скажете ви, це зрозуміло. Щоб передати яке-небудь повідомлення або інформацію. Саме так, з цього все починалось. Бажають, приміром, мешканці африканського селища передати своїм сусідам, що у них вдало пройшло полювання і з цього приводу влаштовується грандіозний бенкет. Передати це потрібно якнайшвидше, поки м'ясо не зіпсувалося під жарким африканським сонцем. Як бути? Знайшли вихід, Загуркотіли, загриміли барабани — тамтами, далеко рознісся Їх гуркіт, долинув до найближчого селища. Там послухали, розібралися в умовних сигналах, викликали своїх барабанщиків і далі передають.

Інші димом «листуються»: підіймаються над пагорбами стовпи диму — вище, нижче, світліші, темніші. «Мова» ця зрозуміла багатьом племенам індіанців; війна, збирайтеся до міжгір'я, ховайте дітей та жінок.

І багато ще способів вигадували люди: в'язали різнокольорові вузлики на довгих шнурах, передавали букети.
Наприклад, в якомусь пригодницькому фільмі ви чуєте діалог:
— Капітан взяв дві червоні та одну чайну троянди.
— Дякую, фрау. Отже, капітану загрожує небезпека. Гадаєте, це наші розвідники самі придумали? Ні, вони просто використали так звану мову квітів, дуже давній винахід.

У всіх цих способів «листування» було багато недоліків, і найголовніший — неточність. Уявіть собі, будь ласка: сидите ви у себе в шатрі на перському килимі, п'єте зелений чай, як раптом з'являється гонець від скіфів і урочисто розкладає перед вами такі дивні предмети: мишу, жабу, птаха та п'ять стріл. Спробуй-но розберись, що все це означає! А розібратися треба, тому що справа тут серйозна.

От що, виявляється, сповістив гонець: «Якщо ви не здатні ховатися під землею, як миші, стрибати по болотах, як жаби, літати по небу, як птахи, то загинете, обсипані нашими стрілами». Прямо таки ребус!

А як бути з малюнками? Треба, приміром, передати; «Я тебе поважаю». «Я» — намалюєш себе, «тебе» — намалюєш його. А як намалювати «поважаю»?
Це таки просто чудово, що люди винайшли писемність і зараз кожна письменна людина може написати листа.

А про що? Чужі листи — таємниця за сімома замками. Намагатися заглянути в них (незалежно від того, кому вони адресовані: подрузі, мамі, брату, незнайомій людині) — все одно, що влізти до чужої кишені або підгледіти в замкову шпарку.

Хтось сказав, що лист — фотографія душі. Це вірно, тому що гарний лист не тільки розповідає про що-небудь, але й передає думки, настрій, почуття людини, говорить про її намагання, інтереси, захоплення.

А зміст і стиль листа багато в чому залежить від того, кому ми пишемо.

«Дорогой Соседушка! Максим... (забыл как по батюшке, извените великодушно!) Извените й простите меня старого старикашку...», — так починається знаменитий чеховський «Лист до вченого сусіда». Перечитайте його уважно, і ви разом з А.П. Чеховим ще раз посмієтесь над неуцтвом «урядника из дворян Василия Семи-Булатова», який і не підозрює, наскільки безглуздий його лист, написаний до того ж із кричущими орфографічними, синтаксичними та стилістичними помилками.

Мистецтво справжнього спілкування завжди передбачає вміння ясно, чітко, у відповідному стилі (тобто в доречній для даного випадку та для теми мовній формі) і грамотно обмінюватися корисною, цікавою та достовірною інформацією про те, що Хочеться повідомити, і про своє ставлення до повідомленого.

Прислухайтесь до корисної поради: написавши приятелеві листа, уважно перечитайте його. Якщо помітите щось таке, що нагадуватимете про «Лист до вченого сусіда», — викиньте або виправіть, перепишіть заново.

Мабуть, діти, які скаржаться на те, що вони не знають, про що писати в листах, погодяться — матеріалу для листів багато: повсякденне життя, шкільні справи, захоплення та заняття, події сімейного значення. В листах можна поділитися думками про книги, фільми та спектаклі, розповісти про важкі та невирішені питання, вислови й почуття та настрій. Але, повторюємо, треба твердо знати при цьому, що саме цікавить того, кому ви пишете, а також треба бути відвертим і правдивим.

Листи пишуть не тільки близьким, але й артистам, винахідникам, видатним людям, тим, про кого надруковано в газеті або журналі. Добре це чи не дуже? Добре, якщо кореспонденту (тому, хто пише) 6 про що розповісти.

Дуже радимо перед тим як написати занятій людині листа з яким-небудь проханням, добре поміркуйте: а чи не можна без цього обійтись, та й чи зможе людина вам допомогти. Той, хто про це не думає, пише такі листи:

«Дорога газета! Мені подобається один хлопчик, а я йому ні. Напишіть у вашій газеті, як мені бути».

Або такі:

«Я би хотів дога, боксера або вівчарку. Я вас дуже прошу, якщо можете, надішліть мені яку-небудь з цих трьох собак, краще б дога. А потім переказом я вишлю гроші, скільки треба буде...».

Нам здається, що повага до адресата, до його часу завжди підкаже, чи варто братися за перо.
Наводимо ще деякі правила, яких обов'язково повинна дотримуватися кожна культурна людина.

* Відповісти на отриманий лист ви повинні якомога скоріше. Не пізніше, ніж через 5-7 днів після одержання.

* Лист починайте зі звертання: «Здрастуй», «Добрий день...», «Дорогий...», «Любий...».

* Близькій людині можна писати в тих виразах, в яких ви звикли з нею спілкуватись. Людині малознайомій пишіть стримано.

* Закінчіть лист побажаннями здоров'я, успіхів або висловами: «Щасливо!», «Усього доброго!» і т, д.

* Якщо ви випадково забули написати про щось, можете додати це вже після підпису, поставивши дві латинські літери Р. S., що означає post scriptum — «після написаного».

* Ніколи не вживайте шаблонних, позбавлених смаку виразів типу «Жду ответа — как соловей лета». Якщо хочете пожартувати — жартуйте самі, якщо хочете щось сказати — скажіть своє, просте, ніж чуже, бездумне та примхливе.

До цих порад додаємо ще декілька, з вашою допомогою, звичайно!

Перевірте себе

*
У правому верхньому куті листа повинна бути поставлена (що?) ...
*
Звертання зазвичай пишуть (де?) ...
*
Поля залишати (можна, потрібно, не обов'язково) (підкресліть правильне) ...
*
Почерк повинен бути (яким?) ...
*
Писати олівцем (можна, не можна) (підкресліть правильне) ...
*
Папір повинен бути (яким?) ...
*
Чистий нежмаканий конверт підписувати (як?) ...

Люди писали на глиняних і дерев'яних дощечках, на камені, на березі й на шкірі. Багато сил та праці знадобилося для того, щоб перед вами на стіл ліг чистий аркуш паперу. Подивіться, який він прекрасний! Зараз ви порушите його білину. Для чого? Для того, щоб хтось читав і перечитував те, що ви напишете, дбайливо зберігав дорогого листа? Або для того, щоб, заплутавшись в бездумному базіканні та брудних карлючках, з дратуванням зіжмакав та кинув у відро для сміття? Пишіть! На ваші листи чекають.

Ганна ЧЕРІНЬ ПИШІТЬ УКРАЇНСЬКІ ЛИСТИ