Марія МОРОЗЕНКО
ЖВАВА АБЕТКА

Алла стала на алеї –
«А» малює на асфальті.
«Аза» лащиться до неї,
Алфавіт хотіла б знати

Баба любить біб.
Бере баба на обід
Боби і бобенята –
Буде борщ багатий.

Воркотуне-воркотику,
Що воркоче в животику?
Вусом кіт-воркіт повів:
– Два вареники я з’їв.

Гуси-гусенята,
Ген, господар на городі.
Гелготати і ганяти
Гусакам на грядці годі!

Ґава аґрус посадила
І на ґанку ґелґотіла:
– Я ґаздиня гарна,
Про ґрунт дбаю справно!

«Ду-ду-ду!” – Денис на дудці
Дуже дзвінко задудів.
Пуделя, що спав у будці,
До обіду розбудив.

Еше-еше-ешелон
Везе Ему в гарний сон.
Емі треба спати,
Ешелону спочивати

Євген сік вишневий п’є,
Єві соку не дає.
– Це моє, а не твоє,
Є у кожного своє.

„Жу-жу-жу, жу-жу-жу”,
В жмені я жука держу.
Жук-жучище все дзижчить,
До жучків уже спішить..

Зуб у Зубра заболів.
Зубра зайчик пожалів:
– Зубре, друже, не жартуй.
Зразу ж зубчик полікуй.

Ихи-хи! – сміявя сич.
Розбудив сич тиху ніч.
Тихше, сиче, не кричи,
Тихо сплять усі сичі.

Іра їсть «ірис» – а Гліб
Приніс Ірі білий хліб.
– Хлібчик мій візьми собі,
Свій «ірис» віддай мені.

Їжачок трамваєм їде,
Під’їжджає до під’їзду:
– Їжачки, мерщій збиратись!
У трамваї йдіть кататись.

Йосип йоржика зловив,
І мерщій його схопив.
– Ой-йой! – плаче Йосип,
Колеться цей йоржик.

„Ко-ко-ко-ко! Ко-ко-ко!
Котик любить молоко
А корівка – пашу,
А дитятко – кашу.

Ла-ло-лу! Ле-ли-лі!
Лежить лев на землі.
Левко лева гладить,
З левом хлопець ладить.

«Ма – мо – му!» – мала Маруся
Вміло мамі промовля.
Усміхається матуся:
– Молодець, моє маля.
На-но-ну! Не-ни-ні!
Гарна сукня на мені.
Сині квітоньки на ній.
Зручно в сукні новій.

Олег Олі говорив:
– Оцет вчора я розлив.
За солодким соком ліз,
Чомусь оцет в руки вліз.

Пишна пава-павочка
Павочка, як панночка.
Пір’я розпускає,
Подвір’ям походжає.

Рюкзачок Роман придбав.
У рюкзав він речі склав.
- Рано-вранці, до обіду,
В табір я «Артек» поїду.

– Славко ніс смачний ірис,
Поспішав через ліс.
З лісу вискочив лис:
– Що нам, Славцю, приніс?

«Ток-ток!» – молоток.
Хто тут бешкетує?
Біля хати тин-тинок
Тарасик майструє.

У саду чудова груша,
Груші стиглі люблю дуже.
Жовтобоку і духмяну
Смачну грушу вмить дістану.

Федько Фані у фойє
На фаготі виграє.
„До-ре-мі-фа”– вправно й файно
Фантазує Федя Фані.

Хом’ячок хваливсь хрущу:
– В хащу по харчі ходжу.
Я хоробрий, як ніхто!–
Хвацько прибрехав хвалько.

Ціпу – ціп... Ціпу – ціп...
У цапка цупенький ціп.
У цапка ціп «цяця».
З ціпом цінна праця.

Чаєм дід Нечай частує.
Чебрець в чашечці я чую.
Чай смачний-смачненький.
Чи не чарівненький?

„Шу-шу-шу”– зашаруділо.
Миша мишці шепотіла:
– Не шуми, ти чуєш, мишко?
Ще не спить шалена кішка.

Щіточку щеня
Затащило у щілину.
Щось не хоче, щоб щодня,
Щіточка чесала спину.

Тільки всівсь Ілько – і вмить,
На підлозі сіль лежить.
Ільку все ще не сидиться:
– Закотилась десь сільниця.

Юрась п’ять в’юнів зловив.
Смачну юшечку зварив.
В’юни аж парують,
У юшці смакують.

Яся біля яблуньки
Вихваляє яблучка:
– Рясна яблунька моя.
Яблуню зростила я.

Марія МОРОЗЕНКО: поетеса, член Національної спілки письменників України, автор збірок «Зоряні перевесла» – 1999 рік; «Елегія любові» – 2006 рік; історичної поеми «Княгиня Ольга» – 2004 рік, дитячих казок: «Про країну ласунів», навчальних серій «Хто це?», «Що це?», серії пізнавальних загадок, літературного переказу казки «Дванадцять місяців»; Керівник та ведуча культурологічної студії для юних «Сузір’я зірочок» при Національному музеї літератури. Співпрацює із видавництвами: «Преса України», «Книжкова хата», «Три крапки», «Козарі», «Чізе», «Задруга», «Країна мрій». «Світ успіху» та інші.