1 МУЖЧИНА.
Іди сюди, ставай
Тут коло мене швидко!
А ти не заступай,
Хай іншим буде видко.

2 МУЖЧИНА.
Погляньте: звідусіль
Ідуть юрбами люди
З далеких міст і сіл
Дивитись, що то буде.

3 МУЖЧИНА.
Хотілось би діти
До замку, аж на гору...

4 МУЖЧИНА (іронічно).
І смерть собі знайти,
Але вже певну й скору.

5 МУЖЧИНА.

Та там тебе чорти
Умить на вила схоплять,
Розірвуть, як хорти,
Або в смолі утоплять.

4 МУЖЧИНА.
А скільки їх прийшло
До князя у палати!..
І мусів їм наш князь
Дочку свою віддати.

3 МУЖЧИНА.
Коли б не вдень було,
Ми б шлях їм показали,
А то вночі прийшли,
Коли всі міцно спали.

2 МУЖЧИНА.
Та де там! Серед дня
На крилах змій прилинув,
Князівну ухопив
І наче в прірву згинув.

1 ДІВЧИНА.
Сьогодні князь ішов,
Мовчав, сховавши муку,
Княгиня ж - як та ніч...
Її вели під руку.

2 ДІВЧИНА.
Я бачила в дворі
Микиту Кожум'яку:
Сміється, крутить вус -
Ні крихти переляку!

3 ДІВЧИНА.
Залізну булаву
Всю ніч йому кували,
Завзяті ковалі
І стілечки не спали.

1 ГОЛОС.
Здається, ось ідуть,
Княгиня з князем поруч,
Микита шапку зняв,
Пішов собі праворуч.

1 ДІВЧИНА. .
В палац! До замку йде!
Ой, лишенько! Ой, горе!
Та що ж це буде з ним?
Та він же не поборе?!

ПАРУБОК (з дерева).
Погляньте! Став, як дуб,
І стукає в ворота...
Змій виглянув з вікна
І сипле іскри з рота!

ГОЛОС.
Князь! Князь! Шапки з голів!..
Дорогу! Розступіться!

ЩЕ ГОЛОС.
Княгиня також з ним
Іде на бій дивиться.

КНЯЗЬ.
Добридень вам усім!
Усіх вас тут вітаю...
В страшний тривожний час
Я шапку вам скидаю.

ДІД.
Б'ємо тобі чолом,
Б'ємо й твоїй княгині!
Тебе минало зло,
Мине тебе і нині.
Я змія знав здавен
І силу його знаю:
Микиту щоб побив -
Я, князю, не гадаю,
Хіба що змій вогнем
Микиті спалить очі,
Та хлопець він верткий
І набік вчас відскочить.

(Князь з княгинею пішли наперед)

1 ПАРУБОК (з дерева).
Ой, гляньте, гляньте! Змій!

1 ДІВЧИНА.
Ой лишенько, дивіться!

2 ДІВЧИНА.
Який страшний та злий!
І в сні таким не сниться.

2 ПАРУБОК.
Микита відступив...

2 ДІВЧИНА.
Невже це з переляку?

3 ПАРУБОК.
Микита не здригне:
Я знаю Кожум'яку.

4 ПАРУБОК.
Посипав іскри змій,
Горять, вгорі літають,
Мов снігом золотим,
Вітри у полі грають.

5 ПАРУБОК.
Схопились... Ай, ай, ай!
Відскочили і стали...
Стоять і ждуть...

6 ПАРУБОК.

Ну, що ж?
Хоч боки розім'яли!

1 ПАРУБОК.

Дивіться, буде щось:
Микита наступає,
Тримав булаву,
Змій лапи потирав.
(Гук від удару)

1 ПАРУБОК.
Ага! Ото дістав!

2 ПАРУБОК.
Дісталось і Микиті!

ДІД.
Це, мабуть, перший бій
Такий на цілім світі.

7 ПАРУБОК.

Ай, як розгнівавсь змій!
Пустив, дивіться, пару,
Мов курява знялась...
О, знову кинув жару!
(Чути гупання булави)

1 ПАРУБОК.

Не видно, а ні ні!

Вся площа димом вкрита...

(Павза)

Дивіться: змій упав!

2 ПАРУБОК.
Спіткнувся і Микита.

3 ПАРУБОК.
Схопились знов! Ай-ай!

(Чути грюкіт ударів)

4 ПАРУБОК.
Ну, тут вже буде край!

5 ПАРУБОК.

Погляньте: змій зваливсь!
Це, мабуть, добре вшкварив!
Микита змія взяв,
Ще раз об землю вдарив.

(Грюкіт)

(Люди весь гас ворушаться, деякі пробують вилізти на дерева, матері підносять угору дітей)

1 ПАРУБОК.
Як мертвий змій лежить...
Лежить і не здригнеться....
Микита в боки взявсь,
Стоїть собі й сміється.

НАРІД.
Слава, слава, слава!
Слава, слава Микиті!
Хай живе князь!
Хай живе Микита!

1 ПАРУБОК.

Микита вже з палацу йде
І на руках виносить...

НАРІД.
Князівну, князівну!
Князівну несе!
Хай живе князь!
Хай живе княгиня!

Хай живуть Микита і князівна!
Слава, слава!

Оклики дужчають, ростуть, зливаються. Микита сходить з гори з князівною на руках. Займаються вогнем палати змія. Народ рвонувсь назустріч.

Завіса

Пояснення-словничок: юрба - натовп, велика громада людей; прірва - провалля; здавен - здавна; верткий - меткий, моторний;  вшкварити - тут: ударити.

Журнал для дітей "Веселка" 1971 р.