Іван НИЗОВИЙ
ЛЕТЮЧИЙ КІНЬ

«ЛЕТЮЧИЙ КІНЬ» — це третя читанка для малечі про цікаві речі, яка є продовженням двох попередніх «читанок для малечі про цікаві речі»: «Сорок сорок» і «Морок морок» та у якій розповідається про птахів, тварин, звірят і комах, що оточують нас (на жаль, здебільшого у селі) щодня, без яких ми не мислимо життя на землі. Книжка адресована нашим найменшим читачам»
(Іван Низовий-Великород)

БЕРЕЖІМО ПРИРОДУ

Озирнись лишень — повсюди
Нас оточує природа...
Де природу люблять люди,
Там є злагода і згода.

Там усе цвіте й щебече,
Достигають вишні-шпанки,
Діткам сни приносить вечір,
Будять радісні світанки.

Голубі небесні шати
Кроплять росами пшеницю,
Прудко бігають лошата —
Випробовують копитця...

Там, де змалечку природу
Зберігають від руїни,
Є майбутнє у народу,
Є будучина в країни.

Бережіть природу діти,
Любі хлопчики й дівчатка:
Деревця, пташок і квіти,
Білок, оленів, зайчаток!

ЛЕТЮЧИЙ КІНЬ

У степу гуляє кінь —
Молодий жеребчик,
На траві пасеться тінь,
В річці воду хлебче.

Не зловити нам коня
Нізащо на світі!
Тінь коня переганя
В буйноквітім літі...

Швидше вітру огир мчить —
Незборима сила,
Чи то грива майорить,
Чи, можливо, крила...

Не здогнати жеребця
Нізащо й нікому —
Хай летить! Нема кінця
Летові стрімкому.

ЗАГАЛЬНА РАДІСТЬ

Отелилася корівка —
Двох теляток привела...
Як дзвенить молочна цівка
На околиці села!

І радіє корівчина,
Задоволена така,
Що для доньки і для сина
Вистачає молока.

Добрий настрій господині
Віддзеркалений в очах,
Адже нині всій родині
Страв молочних вистача!

МІТИНГОВИЙ ЛАД

У сільському дворі
І навколо двору
Від зорі й до зорі
В будь-яку там пору
Не стихає шум і гам,
Не вщуха гармидер
Мітинговий...
Всім птахам
Півень Петя — лідер!

Всім рогатим — отаман
Хуліган-цапище,
А над свинями — кабан
Керівник найвищий!

А найменшим гризунам —
Котик за гетьмана…

Всюди — лад,
Хоч шум і гам
Чується вже зрана.

ТЕЛЯТА-МАЛЯТА

Ці телята-малята
Мають вроджені звички:
Полюбляють гуляти
В лузі, серед травички,
Через річку скакати
(Правда, річка — струмочок)
І від мами втікати
У найближчий лісочок...

Ще не знають, маленькі,
Що в лісочку — вовчище,
І що треба до неньки
Їм горнутись поближче.

КАЧЕНЯТА

Качка з качуром качат
Плавати навчають.
Ті ж у захваті кричать,
Дзьобики вмочають
В мокру сріберну блакить,
У глибінь пірнають:
Неможливо їх втопить,
Каченята знають.

Самовпевнені без меж,
Геть-бо безтурботні,
Водоплаваючі все ж,
Майже земноводні!..

СВІЙСЬКІ СВИНІ

Їх багацько — ціле військо
Задирак і забіяк.
Хто ж вони?
Та свині свійські.
Й головний над ними — хряк.

Хряк чи кнур — яка різниця?!
Головне, що — головний,
Головне, що важна птиця,
Хоч по-свинськи і брудний.

Хрюкне хряк — і вся свинота
Вчинить так, як хрюкне кнур:
Дружно, мов солдатська рота,
Підривати стане мур.

Наче ралом, буде рити
Свинським рилом шахти нір,
Впертий — що там говорити —
Цей завжди голодний звір.

Звір, тварина чи тварюка,
А по-свійськи, то — свиня:
Все руйнує, риє, хрюка,
Свинство форменне вчиня.

Та на свинство це, одначе,
Нарікати нам не слід,
Бо смачне сальце свиняче
На сніданок чи обід!

ЛЬОНЯ І ЛЬОХА

Льоха — просто свиня,
Хрюка і забрьоха.
Дрюком Льоху поганя
Замазура Льоха.

Льоха — босе пацаня,
Бойова натура,
Не вмивається щодня,
Тому й замазура.
Не мазунчик у батьків,
Не якась засоня,
І не любить башмаків
П’ятирічний Льоня.

Любить Льоня патиком
Поганять забрьоху,
Тому й кличуть босяком
Замазуру Льоху.

ВІВЦЯ-ВЕРЕДА

Привередлива вівця
Відвернулась від сінця...
Здивувала світ увесь:
Не смакує їй овес...
Не схотіла їсти кашу,
Попросилася на пашу,
За село, де скрізь — трава,
Та, що обрій колива,
Наче хвиля. Тут вівці
Все смакує! А в кінці
П’є вівця із джерела
Чисту воду, й до села
Повертає, бо вівці
Спати треба у хлівці.

ПОЄДИНОК

Прямо посеред дороги
Два цапи схрестили роги,
По коліна вгрузли ноги
В буру куряву дороги.

Ох і вперті ж ці цапи:
— Відступися!
— Відступи!
Їм би взятись за ціпи
Й молотити б їм снопи...

Та цапи — істоти вперті,
Упираються до смерті,
Вже знесилені й обдерті,
Та все’дно цапиновперті!

Хоч ціпами їх лупи,
Хоч водою їх кропи,
Непохитні, мов стовпи,
В поєдинку два цапи!

ЩАСЛИВІ СЕЛЮКИ

Найщасливіші кролі
Ті, що мешкають в селі,
На просторому подвір’ї,
В цілковитому довір’ї.

Свіжа в них завжди морквина
І капусти пелюстина,
Соковита і хрумка,
І вода — не висяка.

У кролячої сім’ї
Розпорядки дня свої:
Малишня завжди ґуля
Лиш під наглядом кроля;
Та і матінка-кролиха
За малими стежить стиха,
Не втікали щоб у степ,
Де повнісінько халеп.

ПРО ПРИБЛУДУ-ЗАЙЧИКА

Приблудилося зайчатко
Хтозна звідки до кролів,
І зайча кролячий татко
Не прогнав, бо пожалів.

Для сіренького сирітки
У кролиці є завжди
Поживні смачні наїдки,
Вдосталь свіжої води.

І малеча вся кроляча
Прийняла зайчатко в дім
Дуже лагідно,
Неначе
Найрідніше воно всім.

МУЗИКАНТ

Кіт-музика на тину
(От знайшов роботу!)
Намурликує одну
Безкінечну ноту:
«Мяу, мяу...» — цілий день
Тягне без упину,
І, крім цього, нітелень
Не долине з тину.

ПОРОДИСТИЙ ПЕС

Пес по імені Лорд —
Благородна морда,
Благородніших морд,
Гордих, як у Лорда,
Не знайти у селі
Серед безпородних,
Всі гавкучі та злі,
І манер — ні жодних.

Тож виходить, що Лорд
По собачій вроді
Міцно втримує рекорд —
З ним змагатись годі!

КОТЯЧИЙ НАРКОТИК

Схарапудились чомусь коти.
Чи об’їлись коти блекоти?
Миготять по хаті
Блискавки хвостаті!

Стоголосо й безладно нявчать,
Аж у вікнах шибки деренчать...
Лоскітно і п’янко
Пахне валер’янка...

Хтось — хотів він того, не хотів, —
Валер’янкою звабив котів,
І сп’яніли котики
Від цього наркотику.

ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ

Індики — птахи великі,
Барвисті, мов фазани,
І зовсім вони не дикі,
І навіть ручні вони.

Живуть у сімействі дружно,
Бо дружба — життя їх зміст,
Так райдужно-аркодужно
Палає індичий хвіст!

Розгулюють по травичці,
По росянім бурштину...
Щось каже індик індичці,
Дурничку якусь смішну,
Й охоче на те індичка
Регоче, йдучи слідком,
Охайненька й невеличка,
Порівняно з індюком.

Збадьорені сміхом неньки,
Аж бризки в усі боки,
Збігаються в гурт маленькі,
Ще крихітні індики.

ДРУЖНА ГРОМАДА

Скільки різної пташні
На сільськім подвір’ї:
Все навколо — в метушні,
В ґелґоті та пір’ї!

Кури, гуси, голуби,
І качки, й цесарки
Тут живуть без боротьби
Й, головне, без сварки.

З одного коритця п’ють,
Їжу споживають,
І малесеньких — не б’ють,
Старших — поважають.

До індиків гусаки
Ходять в гості радо
І заводять балачки
Про діла громади…

Песик мирно походжа
По двору сільському…

І нічим не заважа
Тут ніхто й нікому.

ШКІДНИКИ І ПТАШКИ

Ненажерлива гусінь
З’їла яблука кусень.
У бездонний роток
Впхала цілий листок;
За обидві щоки
Намина залюбки
Все, що їй до смаку
В плодороднім садку...

Та парешті таки
Налетіли пташки
І склювали умить
Всю бридку ненасить;
Врятували садок
Від лихої біди...

В перехресті гілок
Сяють стиглі плоди!

ЛЕЛЕКА —АГРОНОМ

Ген, у полі, за селом,
Все бринить від спеки.
Походжає агроном
В образі лелеки.

Довгим дзьобом агроном
Щупає стебельця,
Б’є тривожно метроном
Всередині серця...

Палить, сушить без жалю
Всі посіви спека...
«Чим нещасних я поллю?» —
Журиться лелека.

В сине небо погляда:
«Зливоносна хмарко,
Припливи й напитись дай
Всім, кому так жарко!»

...Перекинулося дном
Догори все небо,
Змок до нитки агроном.
Але ж так і треба!

НА РІЧЦІ

На річковім плесі
Гуси й гусенята,
І лунає плескіт
Гусячого свята.

Гусаки ґелґочуть,
Б’ють крильми об воду —
Намочити хочуть
Змучену природу.

А качки й качатка —
Ті не люблять ляску:
Треба їм спочатку
Виловити ряску...

Жаби й жабенята
Мають іншу вдачу:
Прямо в гущу свята
Звідусюди скачуть.

І хлюпоче річка,
Й плеще без упину,
Доки зайде нічка
В річкову долину.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Щоб ходити в теплім хутрі
Чи нажити грошенят,
Позбавляють волі нутрій,
Інших деяких звірят.
І життя їх позбавляють,
Не жаліючи малих,
І вдоволено гуляють
В шубах крадених, чужих.

Це ж нелюдяно й жорстоко —
Позбавлять звірят життя,
Ця жорстокість вийде боком
Без пуття і вороття!

Хто знущається з природи —
Множить той тяжкі гріхи...
Не робіть природі шкоди,
Милосердні дітлахи!

ДИВОСВІТ

Все живе на цьому світі
Біга, плаває, літає
І в барвистім розмаїтті
Жиги нам допомагає.

Без пташок — не мали б саду,
Без бджоли — не знали б меду,
А без меду — мармеладу,
Шоколаду й лимонаду,
Щоб поїти привереду.

Без корів не мали б «моні»,
І масельця, і сметанки,
 Для синочка і для доні
Не могли б зварити манки.

Без овець не мали б вовни,
Без пташні не мали б пуху
Й замерзали, безумовно,
В холоднечу-завірюху.

Тож цінуймо все, що плава,
Що літає і стрибає
Перед нами зліва й справа,
Все, що жить допомагає!

2003