Наталка ПОКЛАД
БУКВА СЛОВО ПОЧИНАЄ

Наталка Поклад — одна з найталановитіших, найпомітніших, найекспресивніших творчих особистостей українського літературного процесу, Кожна її поетична книжка — це сповідь сучасної жінки-митця, яка живе в епіцентрі нашого суспільно-політичного буття, переплавляючи у горнилі слова всі його згоди і незгоди на високу, по-жіночому мудру філософію, так потрібну сьогодні усім нам. Її пристрасна творчість — завжди доказ, що українську жінку неможливо відправити на маргінеси житейські чи духовні ані мимохіть, ані зумисне. Вона — завше буде оберегом і берегинею найвищих людських, національних і родинних цінностей.

Абетка, азбука, алфавіт —
Держава букв, що передають звуки на письмі.
Багато письменників мають своє прочитання її.
Я теж спробувала по-своєму озвучити українську абетку, адже букви в ній — ніби вершини айсбергів або брами до величезних залів, де живуть… Слова. А зі Слів складається наша Мова. Усна і письмова.

Алфавіт

Мама вчить маленьку Владку:
— Стали букви по порядку:
А, Б, В і Д, Е, Є —
в кожної ім'я своє.
Осьде Ж — неначе жук,
З не хоче йти до рук.
І стоїть немов сторожа,
Ї на неї дуже схожа.
Називай і відгукнуться:
К, Л, М та О, П, Р.
Засміялася Владуся:
— Я їх напишу тепер:
Т, У, Ф та Х, Ц, Ч —
наче річечка тече.
Кожну букву я вже знаю
і відразу упізнаю.
Наші букви — цілий світ,
Зветься світ цей — АЛФАВІТ.

А

Автобус веселий, веселі колеса,
у цьому автобусі їздить принцеса,
весела принцеса, не зла анітрішки,-
в автобусі дітям розвозить потішки.

***

Аґрус — ох!
Аґрус — ах! —
бідкається осам:
алича — в чобітках,
абрикоса — боса!..

Б

Білка любить гризти горішки,
в білки зуби гострі й міцні
- Будуть зубки мої ще гостріші,
лиш давайте горішки мені.

В

Вовк не вірить вороні,
що вночі на пероні
вітер бриль одягає –
поїзди зустрічає

Г

Глечики й горнятка,
кухлі й куманці,
мисочки й тарелі,
кахлі й свистунці –
гончарі із глини
виробляють нам,
і співає глина:
"Силу вам віддам!"

Ґ

- Ґаво, ґаво, хочеш кави?
- Хочу сиру, - каже ґава.
Небагато - кілограм
А за це я ґудзик дам.

Д

У дуба велика родина,
і зветься вона – жолудина.
і кожен жолудик - синочок,
ось тільки нема в дуба дочок.

Е

Невсипущий екскаватор
трудиться весь день завзято,
риє котлован глибокий –
будувати дім високий.

***

Екскаватор електричці
естафету передав:
я у горах для сестрички
едельвейса відшукав.

Є

У єнота є робота –
борошенця намолоти,
а тоді для горобців
напекти млинців, -
їжте, друзі, й за роботу
дякуйте єноту.

Ж

У жирафи довга шия —
дістає аж через тин.
А за кольором жирафа —
ніби стиглий апельсин.

З

Зернятко в землю вкинули —
зернятко проросло:
в землі, мов у колисочці,
так затишно було.

И

И — ворота. Не пройти.
Треба ключ до них знайти.

І

Індик у ірій захотів,
індик питався в журавлів:
— Чи я дійшов би в ірій пішки?
Бо чомсь літаю тільки трішки.

Ї

— Їжаче, їжаче,
чому вовчик плаче?
— Як мене боров,
язика вколов.

Й

Йорж дрімає в ставку,
зайчик спить у гайку,
неспокійно вдивляється лис:
понад брамою місяць завис.

К

Кінь копитом землю б’є,
кінь дорогу чує,
на коні козак Євген —
повода пильнує.

Л

Листочок листочку листа написав,
що дощик пройшов і його покупав,
а як передати листа - і не знає:
на липі поштової скриньки немає.

М

Мавпа вчила мавпенятко:
- Будь такий прудкий, мов татко.
А веселий будь, як я –
мавпа - матінка твоя.

Н

Носоріг, носоріг,
в нього четверо ніг,
він з пустелі прибіг,
щоб побачити сніг.
А тут - небо низько-низько,
вітерець ґуля;
золотистим листям
вкрилася земля.

О

Олень рогатий лісом бреде,
олень веде оленятко руде, -
далі від вовка і від мисливця,
бо наказала стара олениця:
- Око Боже повсякчас
бачить нас і чує нас.
Око Боже з висоти
всім нам хоче помогти.

П

Півник паву вчить співати
"кукуріку! кукурік!".
Але пава - це є пава,
не навчилася й за рік.

Р

Рукавички бабуся в'язала,
рукавичкам бабуся казала:
- Вас в'яжу для своєї онучки,
щоб узимку зігріли їй ручки.

С

У слона немає рук,
та зате є хобот
Слон тим хоботом усе,
що лиш треба, робить.

Т

Телевізор на добраніч
казку нам дарує.
Телефон весь час говорить
і казок не чує.

В телефону — таємниця:
телефону море сниться,
синє-синє і безкрає —
з телефоном розмовляє.

У

Учитель навчає:
"Твоя Батьківщина –
велика і славна земля - Україна.
Її пізнавай, бережи і люби,
усе, що зумієш, для неї зроби".

Ф

Фото-фото-апарат,
фотографував курчат,
а курчата цяпотіли
і стояти не хотіли.

Квочка мовить: «Цяпи-діти,
треба трошки потерпіти, —
як дасте себе ви зняти —
будем гарне фото мати».

Х

Хато рідна, хато біла,
ти усіх нас обігріла,
ти нас дужими зростила
і пісень-казок навчила,
дорога нам не на рік –
а навік.

Ц

Цибуля в цім році
вродила сердита.
Чому? А тому,
що була неполита.

Ч

Чорногуз і чапля -
родичі близькі,
В них високі ноги
і дзьоби вузькі
по воді й болоті -
чапу-чап-чалап,
Чорногуз і чапля
дуже люблять жаб.

Ш

Гілка стукає у шибку,
Гілка в шибці бачить рибку:
Шибко-шибко, шепотунко,
Шепотиш мені так лунко.

Щ

Щучка щученятам
борщику зварила –
Із щавлем, із бурячком,
із квасолькою.
Щучка щученяток їсти запросила:
- Їжте славно, їжте чемно
і не сьорбайте.

Ю

Ювеліри - не митці,
обточують камінці,
і на той камінчик
падає промінчик.

Я

Ящірка мирно дрімала —
й раптом почула свист.
Ящірка так налякалась,
аж загубила хвіст.

Ь

Знак м’який — важливий серед знаків.
Букви, ви ж його не загубіть:
завжди вимовлятиметься м’яко
та із вас, що перед ним стоїть:
карусель, сіль, мідь, вальс, ртуть —
цю абетку не забудь.

Книжковечір

Книжка в тата,
книжка в мами,
книжка в мене
і в Світлани,
з книжкою малий Тарас —
книжковечір нині в нас,
книжковечір, книжкотиша…
Тільки чути: песик дише
й сумно дивиться з-під ліжка,—
бо йому немає книжки.