Притчі Ісуса Христа

ПРИТЧА про СІЯЧА

На березі озера зібралося багато народу. Люди бажали слухати і сприймати науку Ісуса Христа. Тоді Господь увійшов на човен і став навчати їх, розповівши притчу про сіяча.
Коли він сіяв насіння, одне зерно впало край дороги й було потоптане. Друге – на кам'янисту землю, і одразу зійшло, бо ґрунту бракувало. Коли ж пригріло сонце, терни і трава заглушили його. Зерно ж, яке впало у добру землю, принесло в сто разів більші плоди.
Господь так пояснив цю притчу. Сіяч – це той, хто сіє Слово і навчає людей. А насіння – це Слово Боже. Сім'я, посіяне край дороги, нагадує слухачів, серце яких закрите для Христової науки, зате відкрите для диявола.
Зернина, посіяна на кам'янистій землі, символізує людей, котрі з радістю сприймають Боже Слово, але й швидко забувають його.
А насінина, що впала поміж терни, вказує на тих, хто слухає, але через турботи і клопоти забуває Слово. Для них воно стає безплідним.
Сім'я, яке проростає на добрій землі, – це ознака людей, котрі намагаються його зрозуміти і запам'ятати.
Тут Слово Боже приносить багаті плоди.