Микола ЩЕРБАК
ВІРШОВАНА АБЕТКА

А — це ангел легкокрилий, 
Що в небесній вишині 
Пролітає невидимий, 
Береже дітей у сні.

Б — це Бог та Батьківщина —
Як молитву пам'ятай: 
Бог — і рідна Україна, 
Золотий, блакитний край!

В — це ватра в тихий вечір, 
Біля ватри — пластуни; 
Ватра — втіха для малечі 
В свято співів і весни.

Г - гриби в густому гаї — 
Гірчаки, боровики... 
Глянь, немов понадівали 
Гостроверхі шапочки.

Ґ — це ґава, біля ґанку 
Ходить сторожко давно 
І збирає для сніданку 
Порозкидане зерно.

Д — Дніпро, ріка бурхлива 
Української землі, 
Він гойда на дужих хвилях 
Довгоносі кораблі.

Е-е-е — це плач дитяти... 
Очка тре і пальчик ссе... 
Ей не плач!Ось прийде мати 
І цукерка принесе.

Є — Євангеліє, діти! 
Книга ця для всіх свята 
Про життя і заповіти 
Сина Божого, Христа.

Ж — жита в жнива на ниві, 
Море жовтих колосків, 
Що похилені, журливі 
Ждуть жниварок і женців.

З — це заєць на узліссі 
Задивився на поля, 
Чи не йде, буває, з крісом 
Тім мисливець іздаля.

И — в словах ти зустрічаєш, 
Ось для прикладу візьми 
Слово "кий" — і вже пізнаєш, 
Що середній звук — це "и".

І — індик, що бурить пір'я, 
Невдоволений щомить. 
Ходить повагом подвірям 
І на кожного кричить.

Ї — їжак, що лізе з рову, 
Мов копичка у лістках, 
І наношує до схову 
Яблука на колючках.

Й — це йорж, маленька рибка, 
Має гострі поплавці 
І втікає дуже швидко — 
Вдержиш ти її в руці?

К — золотоверхий Київ, 
Із прадавніх ще віків. 
Він столиця України, 
Краю славних козаків.

Л — це ластівка літає, 
Легко лине над ставком, 
І зі щебетом торкає 
Хвилі лагідним крилом.

М — це мати, мила мати 
Зі своїм малям-синком 
Тихо стала серед хати 
На молитву перед сном.

Н — намети понад річку 
Серед трав і гущини — 
Там ночують в темну нічку 
Наші браві пластуни.

О — це озеро глибоке, 
Рибка в озері швидка, 
А на березі там збоку, 
Очеред та осока.

П — отаман наш Петлюра, 
Що в похід водив полки, 
З ним на ворога, мов буря, 
Йшли новітні козаки.

Р — ромен, пахучі квіти, 
Що дівчата залюбки 
Їх збирають, рвуть уліті 
І вплітають у вінки.

С — собор святий, Софія, 
Що сія ві давніх літ 
Сяйвом віри і надії 
На широкий Божий світ.

Т — це тато, рідний тато, 
Що читає нам з книжок 
І розказує багато 
Оповідань та казок.

У — це наша Україна, 
Мова рідна, рідний спів. 
Це земля свята, єдина 
Наших прадідів-батьків!

Ф — Франко, поет з народу, 
Із Підгір'я з полонин, 
Ковалів він син із роду, 
України вірний син.

Х — Хрещатик. Тут Єдиний 
Бог наш край благословив, 
Тут Великий Володимир 
Україну охрестив.

Ц — цвіркун у чистім полі, 
Там, де сонце і блакить, 
У травиці, на роздоллі 
Цвіркотить і цвіркотить.

Ч — на чатах Чорногора, 
Підвелася в височінь, 
Щоб оглянути простори 
І блакитну далечінь.

Ш — Шевченко, наша слава, 
Наш пророк і наш співець 
І за волю, за державу 
Богом даний нам борець.

Щ — це щиглик невеличкий, 
Що щебече на гілках 
Діткам пісню, мов їх кличе 
До вишневого садка.

Ю — це юний лицар Юрій, 
Що за правду меч підняв 
І в бою, мов грім у бурі, 
Злого змія подолав.

Я — ялинка ясносяйна, 
Що маляток звеселя, 
На гілках — оздоба гарна, 
На верхів'ї — янголя.

Ь — у письмі у нашім, знайте, 
Є ще зм'якшувальний знак, 
В слові "кінь" його шукайте —
Хто віднайде, той козак!