Сім'я. Типи батьківства

Мета. Знайомство з основними типами батьківства (авторитарний, ліберальний, авторитетний) та їхніми проявами у повсякденному житті.
Самопізнання. За допомогою тесту для батьків визначити стан особистих уявлень про батьківство.
Саморозвиток. Тренінг проявів поваги та любові до членів своєї сім'ї. Гуманізація сімейної соціальної політики.

ТИПИ БАТЬКІВСТВА

Виконуючи свої обов'язки, батьки застосовують такий тип батьківства, який дозволяє їм ефективно виконувати свої завдання. Отже, важливо ідентифікувати різні типи або моделі батьківства.
У психолого-педагогічній літературі існує багато різноманітних класифікацій та типологій батьківства. Найбільш узагальнений підхід розділяє батьківство на три широкі категорії.

Батьки, які застосовують авторитарний тип:
• встановлюють стандарти для того, щоб формувати, контролювати й оцінювати поведінку та позицію дитини;
• цінують покірливість і понад усе ставлять власний авторитет;
• мають тенденцію до карально-насильницької дисципліни;
• обмежують ступінь вибору дитини;
• здійснюють контроль над «свавіллям» дитини.

Батьки, які обирають ліберальний тип:
• мають незначний контроль над поведінкою дитини;
• іноді спостерігається й повна його відсутність;
• надають дітям багато волі, лише з незначними обмеженнями;
• стосовно дитини не застосовують покарання, а лише схвалення. Завжди опираються на логіку й розсудливість.
Але іноді при даному типі батьківства трапляється, що незначний контроль переходить у вседозволеність, коли ролі у поведінці дитини чітко не визначені. Така ситуація подекуди означає відступ від батьківських обов'язків. А вседозволеність може призвести до того, що діти постійно перебуватимуть у стані тривоги і будуть нездатними до розвитку власного самоконтролю.

Батьки, які є прихильниками авторитетного стилю:
• прагнуть бути якнайбільш турботливими;
• більше покладаються на заохочення, ніж на покарання;
• прагнуть бути чуйними до потреб дитини, але не потурають їй;
• підтримують контроль над дитиною у такий спосіб, що виявляє уважність до думок, почуттів на різних етапах розвитку дитини;
• виявляють любов до дитини, контролюють, очікуючи від дитини відповідальної поведінки;
• пояснюють причини дотримання дисципліни і сімейних правил.

Слово вчителя. А тепер я прошу від вас хвилинку уваги. Ви дуже уважно мене прослухали. А зараз я пропоную вам провести дебати. Об'єднуємося в три підгрупи. Кожна підгрупа повинна визначити основні характеристики одного з типів. Тип батьківства ви отримуєте за допомогою жеребкування. Після визначення характеристик вам необхідно зазначити позитивні аспекти та недоліки кожного з типів.
1. Авторитарний.
2. Ліберальний.
3. Авторитетний.

(Заслуховуються виступи батьків, в яких вони відстоюють свою власну думку з приводу кожного типу батьківства).

— конкуренція — домінування взаємин, коли переважає прагнення кожного члена родини довести свою зверхність над іншими за будь-яку ціну. Емоційний комфорт одного досягається за рахунок психологічного дискомфорту іншого;

— відсторонення — взаємини, за яких батьки «розлучаються» з підлітком, відмовляючись брати участь у його житті. Ситуація в таких родинах драматична.
Для чутливих дітей відсутність батьківської любові дуже небезпечна, оскільки викликає розгубленість, острах, депресію, небажання жити;

— антагонізм — взаємини, для яких характерним є протистояння окремих членів родини і небажання жодної сторони йти на компроміс.

Запобігти конфліктам

1. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я навмисно кажу і роблю щось, що засмучує вас. Інакше я знову намагатимусь здобути таку «перемогу».

2. Не змушуйте мене відчувати себе меншим, ніж я є насправді. Я компенсую себе тим, що буду поводитися зверхньо.

3. Не робіть за мене того, що я можу зробити сам. Інакше я почуватимуся немовлям, вимагаючи, щоб мене обслуговували.

4. Не робіть мені зауважень у присутності інших людей. Я сприйму ці зауваження, якщо ви поговорите зі мною віч-на-віч.

5. Не звертайте надто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага лише сприяє їх закріпленню.

6. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку під час конфлікту. Я не маю нічого проти того, щоб обговорити її, але зробимо це дещо пізніше.

7. Не намагайтеся повчати мене. Ви б дуже здивувалися, дізнавшись, як добре я знаю, що таке «добре», а що таке «погано».

8. Не примушуйте мене вважати, що мої помилки — злочини. Я повинен навчитися робити помилки, не вважаючи при цьому, що ні на що не здатний.

9. Не прискіпуйтесь і не бурчіть. Бо інакше мені доведеться прикинутися глухим, щоб якось захиститися.

10. Не вимагайте в мене пояснень із приводу моєї поведінки. Я насправді не знаю, чому зробив те чи інше.

11. Не випробовуйте занадто мою чесність. Мене легко злякати і я почну брехати.

12. Не оберігайте мене від наслідків моєї діяльності. Мені необхідно вчитися на власному досвіді.

13. Не уникайте прямих і чесних запитань.

14. Ніколи не стверджуйте, що ви довершенні й безгрішні.

15. Ніколи не вважайте, що вибачення переді мною принижує вашу гідність.

16. Не турбуйтеся про те, що ми проводимо разом дуже мало часу.

17. Ставтесь до мене так, як до своїх друзів. Тоді я теж буду вашим другом.

Виявляється, такі діти ростуть повільніше і зазвичай нижні за своїх ровесників із благополучних сімей. А така обставина додає підліткам психологічних проблем і має довгострокові наслідки.
Пубертатний період — фізіологічно, психологічно, морально найскладніший у становленні будь-якої людини. Саме в ці роки відбувається емоційне становлення особистості, яке проходить відстань від нестач врівноваженості до витримки, від суб'єктивних інтерпретацій ситуації до об'єктивних, від виникнення конфліктів до їх вирішення. Кристалізуються інтереси до протилежної статі, стихійні відчуття сексуальності трансформуються у статеву зрілість. Це вік, коли дитина починає визволятися від опіки батьків із надією на власні сили. Настає час вибору професії, життєвої філософії, усього, що складає дилему дорослого життя. Формування особистості підлітка відбувається на тлі родинного клімату, ставлення до нього батьків, інших родичів.
І якщо в родині відсутня любов, панують байдужість, хронічні конфлікти, пияцтво, нехтування інтересів підлітка, у нього формуються негативні риси характеру, мовлення спрощується до лайки, відсутній інтерес до будь-якої діяльності; знайомство з мистецтвом не виходить за межі шоу, дешевої відеопродукції, верх бере вулиця з її проблемами — курінням, пиятикою, проституцією, наркоманією.

Пам'ятка
Чого не можна робити, спілкуючись із підлітком

1. Застосовувати насилля, крики і глузування.
2. Застосовувати епітети, які б принижували його гідність.
3. Ображатись і демонстративно не розмовляти з підлітком цілими днями.
4. Іґнорувати його думки щодо власного здоров'я, планів на майбутнє, дозвілля, кишенькових грошей.

Шановні батьки! Закінчується наша розмова про виховання підлітка в сім'ї, про побудову гармонійних взаємин між вами й дітьми. Саме час згадати мудрий вислів: лише у щасливих батьків виростають щасливі діти. Людину виховує життя, і від обставин багато що залежить. Але ще більше залежить від самої людини: певним чином вона сама себе створює. І завдання дорослих полягає в тому, щоб допомогти підлітку на цьому шляху.
У вихованні не можна нехтувати ніякими дрібницями. Дрібниць у виховній роботі просто не буває і не може бути. Часом батьки забувають своє дитинство і себе в отроцтві та юності, й тому не розуміють власних дітей, природу їхніх учинків. А діти не розуміють батьків. Пам'ятайте: вашим дітям— підліткам потрібна не стільки опіка, скільки дружня порада, розумне керівництво, ваша духовна підтримка. Однак духовну підтримку подавати важко: для цього самому слід бути «на висоті». Потрібно бути цікавим і необхідним для підлітка. Ваша допомога не повинна бути крикливою, а поради нав'язливими.
З моменту народження ваших дітей ви все життя їх виховуєте, і вони виховують вас. Ви самі себе виховуєте під впливом своїх дітей, щоб залишатися потрібними їм завжди, навіть тоді, коли вони стануть дорослими, аби знайшли у вас розуміння, розраду, мудрість, духовну близькість. Щасти вам і вашим дітям!

Тест
Чи хороші ви батьки?

Перша цифра після кожного запитання відповідає ствердженню «так», друга— запереченню «ні», третя означає — «іноді».

1. Чи дає вам підстави для хвилювання стан здоров'я та фізичний розвиток вашої дитини? (0, 4, 2)

2. Треба чи ні давати дітям гроші на «кишенькові витрати» залежно від їх потреб? (4, 0, 2)

3. Чи дозволяєте ви дитині допомагати вам по господарству, хай навіть ця допомога незначна? (4, 0, 3)

4. Чи вважаєте ви, що незначна брехня з боку дитини допустима? (0, 4, 2)

5. Чи має ваша дитина шанси переконати вас у суперечці? (5, 0, 3)

6. Чи можуть ваші діти мати від вас секрети? (З, 0, 2)

7. Чи засуджуєте ви суворість у вихованні дітей? (5, 0, 0)

8. Чи легко налагоджуєте ви контакти з приятелями вашої дитини? (4, 0, 2)

9. Чи просите ви пробачення у дитини, якщо несправедливо її покарали? (5, 0, 3)

10. Чи систематично ви цікавитесь навчанням дитини у школі? (4, 0,1)

11. Чи дотримуєтесь ви у вихованні дітей традицій вашого роду і народу? (4, 0,1)

12. Чи формуєте ви у своєї дитини почуття національної самосвідомості, честі й гідності? (5, 0, 0)

Тепер підсумуємо. Знайдіть суму. Якщо вона становитиме 50 — ви ідеальні батьки, такі ідеальні, що можна замислитися, чи на всі питання відповідали щиро.

35—45 — ви дуже любите дитину, відчуваєте всю важливість своїх обов'язків перед нею.

30—34 — взагалі ви непогані батьки, хоча часом і припускаєтесь помилок, які «підривають» ваш авторитет перед дитиною.

25—29 — на жаль, у багатьох ситуаціях ви не є досконалі вихователі, й діти, мабуть, не почуваються з вами досить добре і просто.

20—24 — ви зовсім непослідовні у вчинках, надто часто робите те, чого не варто робити ніколи. Діти не знають, коли і в чому вони можуть на вас покластися.

19 та менше — маємо надію, що такої суми не набрав ніхто, бо в цьому разі можна лише поспівчувати вашій дитині.