Сторінка-веселинка - 114

Чогось прийти знову

Миколка перший раз пішов у школу.
— Ну, й чому ж тебе там навчили? — питає бабуся.
— Нічому. Але сказали чогось прийти знову.

Однокухонна квартира

Надійка, якій ще немає п’яти років:
— У нас квартира однокімнатна і однокухонна.

Понюхав хрестик

Малий Василько каже татові:
— А пам’ятаєш, як ми з тобою в церкву їздили? Там іще дядя давав такий хрестик понюхати?.. Я понюхав.

Плаче тьоті Валі

Мама:
— Донечко, не плач!
— А я плачу не тобі, а тьоті Валі.

А хто скаже «дякую»?

Маленька Люда:
— Ой, дідусю, кішечка чхнула!
— А чого ти не сказала їй «на здоров’я»?
— А хто мені скаже «дякую»?

Літаюча черга

Чотирирічна Оксанка побачила у небі ватагу птиць, що витяглись в одну лінію.
— Дивіться, дивіться, черга летить! — вигукнула дитина.

Оцiнила

— Матусю, цей великий шматок торта ти залишила Світлані?
— Ні, Іринко, для тебе.
— Такий маленький?!

Відповiдальна роль

— Тату! Приходь у дитсадок на концерт, я буду виступати!
— А що ти будеш робити?
— Буду другою частиною коня!

Розґудзюється

— Татку, я вже сама розґудзююсь, — радіє донечка, розстібуючи ґудзик платтячка перед сном.

Коли найлегше

Повели доньку в перший клас. Через кілька днів вона сумно зітхнула:
— Найлегше вчитися в десятому класі. Там уже все знаєш. А найтяжче — в першому, бо ще порожня голова.

Щоб не забути

— Я сьогодні піду до школи навпростець через городи, — заявила батькам донька-першокласниця.
— Це ж чому? — здивувалися вони.
— Так буде швидше, і я не забуду вірша, якого нам дали вивчити напам’ять.

Щоб зловив мишку

Малий Василько весело повідомив:
— Бабусю, у відро з водою упала мишка!
— І що ж ти зробив?
— А я вкинув туди котика. Щоб її зловив.

Бабуся-трутень

Бабуся пригостила Василька медом із півлітрової банки.
Вранці онучок побачив на столі порожню півлітрову банку, яку бабуся залишила з-під молока.
— Бабусю, це ти з’їла увесь мед із банки?!
Бабуся жартома відповіла:
— Так.
— Ой, бабусю, ти трутень!

Не фотогрівся

Бабуся з онучком розглядають групове фото дітей.
— Щось я тебе тут не знаходжу?
— А я тоді з ними не фотогрівся.

Окулярист

Побачивши вперше свого дідуся Івана в окулярах, онучка здивовано мовила:
— А наш дідусь уже окулярист!

  Хочу ще посміятись...

"Весела Абетка" - складова великого сайту "Українське життя в Севастополі".
Ідея та наповнення - Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ.