Зайчик

— Діду, йди сюди, щось побачиш! — гукає трирічний Андрійко, дивлячись у вікно.
— А що, зайчику?
— Бачиш, сонечко йде спати.
— То й тобі уже пора.
— Е-е, ні. Ти ж кажеш, що я зайчик, то ще пострибаю.

Є за що

— Васю, ти кого більше любиш, діда чи бабу?
— Діда.
— За що?
— Бо він не питає мене про оцінки у щоденнику.

***

Посередині уроку в клас заходить Вовочка з забинтованою головою
Роздратований учитель:
– Ну, що сталось цього разу?
– Упав з п’ятого поверху
– І що, летів цілі два уроки?

Довчився

— Синку, чи вчитель запримітив, що я допомагав тобі готувати домашні завдання?
— Не знаю, тату.
— Що ж він говорив?
— Що я з кожним днем стаю дурнішим...

Одна дорога

Повернувся Андрійко додому із школи і розповідає:

— Мене Дмитрик додому не пускає, б’ється.
Тато вислухав і радить:
— Ти, синку, минай його десятою дорогою.
— Але ж дорога лише одна.

Ростуть... дрова

Вчителька:
— Розкажи нам про лісову рослинність.
Учень:
— У лісі ростуть дерева, кущі, дрова...

Не знав

Вчителька соромить учня:
— Сьогодні мені, Дмитрику, так соромно було дивитися на тебе у трамваї.
— Чому?
— Старенька бабуся стояла біля тебе, а ти сидів і не поступився їй місцем.
— Галино Петрівно, а звідки ж я знав, що ви дивитесь?

Не такий телевізор

— Тату, купи нового телевізора, — просить Дениско.
— Навіщо? І цей ще добре показує.
— Але в ньому мало мультиків.

Зовсім новенька

Сашко з татом приїхав у пологовий будинок по свою новонароджену сестричку і здивовано каже:
— Дивись, тату! Вона зовсім новенька: навіть ціну з ручки не встигли зняти.

Недооцінили

Заходжу якось до сусідів, а там на печі сидить дівчинка років чотирьох. Питаю батьків, жартуючи:
— Ви ще свою Катерину заміж не видаєте?
— Ні, — відповідає сусідка, — вона ще мала.
Катя з печі озивається:
— Еге, як підмітати в хаті, то не мала, а як заміж — то мала.

Та ні!

— Петрику, чому не був у школі?
— Учора мене вкусив собака.
— Мабуть, скажений?
— Та ні! Став би я скаженого смикати за хвоста!

Не той коник

Малий Василько, виглядаючи з ярмарку батька, який обіцяв купити коника, заснув. Прокинувся, коли за вікном була вже ніч.
— Тату, купив коника?
— Купив, розвидниться — побачиш, а зараз спи.
Діждався хлопчина ранку і бігом до хліва. А там ходить бичок.
— Тату, — вбіг Василько до хати, — коник збичився!

Батькова робота

— Дмитрику, тато вдома?
— Ні, в конторі на роботі.
— А що ж він там робить?
— Сидить.

Надя чи Люба?

— Бабусю, правда ж, моя мама зветься Надя?
— Правда, а чого ти питаєш?
— Бо дядько Антін казав на маму Люба.

Не вилетять!

Бабуся виховує онука:
— Васильку, коли кашляєш, треба прикривати рот долонькою.
— Не бійтеся, бабусю! У мене зуби не вилетять!

Навчила

Урок української мови. Вчителька:
— Дмитренко! Скільки тра тобі втовкмачувати в голову, що не тра говорити «тра», бо такого слова, як «тра», в українській мові немає. Тра вчитись старанно, не тра на уроках роздивлятись у вікно, як біля забігайлівки квасять носи, бо воно тобі не тра. Тобі тра запам’ятати, що тра викинути з голови оте твоє «тра». Останній раз, Дмитренко, повторюю: не тра, не тра і ще раз не тра «тракати», а тра зрештою говорити «треба».